На порозі моєму зима…В серці холод, в душі заметілі…
Руку більше мою не тримає той, кого до без тями хотіла….
Сум стоїть серед двору сердитий, ти один тільки правду всю знаєш…
Вже не мною ночами зігрітий…Не мене вже тепер ти кохаєш…
Я не плачу…Це просто смітинка в очі так, випадково влетіла…
Просто це - вже остання зупинка…Я тебе до без тями хотіла…
Все мине і дощами омиє…біль, даремні образи, докори…
Протяг вовком за шибками виє…ніби ділить закінчені спори…
На порозі моєму зима…Я давно вже тебе не шукаю…
Вже звикаю прощати сама, і тобі все на світі прощаю…
Все простила і ще раз прощу… кожну кліточку рідного тіла...
Бо тебе до без тями люблю…бо тебе до без тями любила…