ЗВИЧАЙНИЙ СВІТ
Звичайний світ, де мільйони душ.
І наші дві – як же ти без мене?
Постаті дві у твоєму вікні
Бачу крізь штор нещільність зелену.
Бігла з концерту до тебе чимдуж
(В вухах лунають ще крики: «Браво!»)
Як же нам разом бути тепер?
Ти не один. Що ж, ти маєш право.
Я не тривожу тебе дзвінком.
Бачу, обрав, що для тебе краще.
Сліз вже нема – лиш спресований ком
Двох запитань: «За що?» і «Нащо?».
А під під’їздом уже таксі,
Ніжна квапливість, прощання звичне.
Може, й живуть так зараз всі,
Може, й кохання, як все, не вічне?
Звичайний світ, де мільйони душ.
Що ж, відсьогодні – твоя без мене.
Речі в валізі. Мене не руш!
Штори щільніше прикрила зелені.
Їду. Недоспана зоряна ніч
Теж мовчазна, як я сьогодні.
Доля і Ангели зусібіч
Ще раз рятують мене з безодні.
****