Акварелі саду.
Нарядились верби в дні погожі
Повісивши зелень гардин,
Первоцвіт на фіалку так схожий,
Майже один в один.
Розкрили свої покривала,
Жовто - гарячі нагідки,
Ромашка синя тут заблукала,
Прижилася не знаючи звідки?
Сад наповнюють своїм ароматом,
Канни, безмежно пахучі,
Зацвіли вже сестрички із братом,
Родичі петунії вючі.
Напившись роси по ночах,
Приманивши до себе бджоли,
В сонячних скупавшись лучах,
П’янко дурманять матіоли.
Вишня на очах розцвітає,
Ще дощиком треба омити,
Усе так швиденько минає,
Все на землі спішить жити.
Милуюсь , як мати-природа,
Вишила чудо-сорочку,
Здається – не в’януча врода,
Сьогодні в моєму садочку.
Не віддам цю красу листопаду,
І картини літа усі,
Чарівну цю музику саду,
Покладу на струни душі.
Автор:Н.П.Рубан.