#сни
коли ти - лиш маленьке дівча, не потрібне нікому,
і лиш лютий вовк, твій підвнутрішній звір,
зігріє, та виведе далі, від "дому",
мов серцем сліпу - дикий пес-поводир.
коли білий ліс пазурами морозить,
пролазить крізь латки сирітських одеж.
і сумніви квітнуть іржою корозій -
а може назад? може ліс цей - без меж?
а може нема щастя й кращої долі?
й приниження, й біль - краще, ніж забуття.
мож ліпше натерти на серці мозолі
й оглухнути зовсім до вовка виття?
назад.. а під білим пухким простирадлом
чорніє дзеркально глибока ріка...
біжало дівча, підсковзнулось і впало.
ось так зникли з світу і вовк, і дитя.