…І в тім була моя провина,
Що я чужого солов`я
Хотіла слухати невпинно,
Хоч приручала і не я…
Не я безсонними ночами
Все лікувала від розлук,
Не я від волі відучала,
Не я зерно давала з рук.
Як дуже зимно наставало,
Не я у човнику долонь
Маленьку пташку зігрівала,
Із серця крешучи вогонь.
Не клопотала вечорами,
Щоби раділа птаха вдень,
Не я була за тата й маму,
Не я співала їй пісень…
І хоч давно немає клітки,
На волю пташка не летить!
В ній вдячність, і кохання зірка,
І ніжність трепетно дзвенить…