Ходить осінь під вікном
Шукає вже собі притулок.
Розмалювала, все кругом,
Чарівний той малюнок.
І жовтим сад стоїть увесь,
Лиш яблука ще чевоніють.
А літо бабине блукає десь,
тепла останнього надія.
Холодні дні та вечори,
дощить буває зранку.
А серцю хочеться весни,
та теплого світанку.
Та ходить осінь під вікном
малює пензлем новим.
Огорне інколи своїм теплом,
та задощить поновій.