Я не назву тебе пуспорожнім.
Ти рани мив. Не гребував нічим.
Був у житті не просто подорожнім.
Захисником був, прихистком моїм.
І в бідності, й в біді був завжди поряд.
Моїх нервових зривів не лічив.
Завжди очей твоїх ласкавий погляд
В мені найкращі помисли будив.
Обійми сильних рук мене цілили,
Був серця жар промовистей від слів.
І радість, і життя на двох ділили.
Ти дбав про мене, пестив і жалів.
Ні, я не буду вищою за тебе!
Від світу від всього відгорожу.
І на землі, коханий, і на небі
Про тебе лиш хорОше розкажу.
******************
Не назову тебя "простым до млости".
Ты раны мыл. Не брезговал ничем.
И в жизни был её не просто гостем.
Ты был стеной, защитой от проблем.
В беде и в бедности всегда был рядом.
Её ты нервных срывов не считал.
Умел ты успокоить только взглядом,
Для лучшей жизни ей надежду дал.
Объятья сильных рук её целИли,
Был сердца жар красноречивей слов.
И радость, и печаль на двух делили.
Уверенность давал ты, до основ.
Нет, не была она тебя сильнее!
От слабости своей дрожа опять,
Она смогла - смотри! - земле и небу
Тебе "любимый" трепетно сказать...