Я вдома. Степанівський яр промчати,
А потім мимо повію на місці клубу,
Ще раз направо і біліє хата,
Одягнена у зелені розкішну шубу.
Давно живу далеко звідси в місті,
Але сюди не в гості, а додому.
Тут так красиво, тут повітря чисте,
Тут рідне все, а там лише знайоме.
А рідна хата, мов би рідна мати,
Що дивиться з портрета на стіні,
Завжди мене зуміє розпізнати,
Дасть втіху, спокій поверне мені.
Я з неї родом, крик мій перший чула.
Мене вважає і своїм дитям.
Я щось забув, а хата не забула.
Ніколи рідну хату не продам.
Париж,.. можливо він і вартий меси,
Та там не втопиш зір у зоряному плесі,
Тому мій шлях до цього ось порогу.
І шлях цей пам'ятають серце, розум, ноги.
2012