В этом краю, переполненном похотью и мечтой,
Эта игра "непоймуэтовыдумкаилиреальность"
Я - хочу, хочу, хочу, хочу, хочу, хочу, хочу,
к чорту лысому весь буддизм.
Давний мой враг,
все твои предсказанья сбылИсь,
Пророчество древней клятвы -
Гондола с пастью дракОна
И перевёрнутые миры -
день-ночь,
ночь-день.
Глубина фиалковой ночи
и небо дня -
сквозь розовые очки...
...и сколько очки не снимай -
я вижу так близко
тебя-себя-тебя -
переплетённых...
* * *
Посреди змеистой?(наверно, всё-таки "змеиной?)равнины я искала цветок.
Отыскала нарцисс гигантский -
и склонившись низко,
на коленях
я поклонилась змею, ужаленная им в сердце.
* * *
Ты пришёл слишком поздно.
Асфодели.
И в руках у тебя не лилея,а лира.
А на устах не поцелуй - только голос.
Гермес, ты мне не нашёптывай, обещая -
Богам не верю, верю только любви.
* * *
Колдунья-ночь, ты меня улови в свои сети,
Вечным сном меня убаюкай,
без сновидений.
Я не хочу видеть сны. С безумьем пьянящей сирени,
в этом обмороке рук.
С ладонью, выводящей из мрака.
Я вижу свет.
Я лечу в колизеи.
Кто зрители?
Прощайте!
Цветок.
Я буду цветком.
Не лилеей.
Цветком безымянным.
* * *
На давнiй мотив.
Лидия Тиндарей
У цій країні, сповненій мрій і жадань,
Ця гра «незнативигадкачидійсність»
Я - хочу, хочу, хочу, хочу, хочу, хочу, хочу,
до дідька лисого буддизм.
Мій давній ворог, замовляння
усі твої збулись,
Закляття давнього пророцтво –
Гондола з пащею дракона
І перевернуті світи – день-ніч, ніч-день.
Фіалкові глибини ночі і барвінкове небо дня в очах в рожевих окулярах,
І скільки окуляри не знімай – так бачу близько тебе-себе-тебе в переплітінні.
***
Серед зміїстої рівнини шукала квітку.
Знайшла нарцис гігантський – упала низько, навколішки вклонилась змію, ужалена у серце.
***
Ти прийшов запізно.
Асфоделі.
В долоні ліра – не лілея.
В устах – лиш голос, а не поцілунок.
Гермесе, не нашіптуй обіцянок.
Богам не вірю, поготів – коханню.
***
Чаклунка-ніч, знайди мене, влови у свої сіті.
Заколихай у вічнім сні
без сновидінь.
Не хочу снити. Снити безумом п’янкого безу, цією памороччю рук.
Долонею, що виведе з пітьми.
Я бачу світло. Я злітаю в колізеї. Хто глядачі? Прощайте!
Квітка. Я буду квітка. Не лілея. Цій квітці імені нема.
© Copyright: Лидия Тиндарей, 2013
Свидетельство о публикации №113080303903