На що потрібно витрачати це життя,
Коли й собака по-своєму бреше?
Я маю все довести до пуття,
Щоб бути не останнім і не першим.
Відколи подих перетвориться на біль,
Якщо нестримно стане жити далі,
Тоді, напевно, все я розкажу тобі,
Й продовжу шлях свій по спіралі.
Ми маєм знати вірний напрям,
Який не заведе у нетрі пекла.
Та час від часу хочеться кричати,
В душі то холод, то нестримна спека.
Від лінощів лише втрачаю силу,
Слабіють руки, наче у старого.
Майбутнє вже наполовину сиве,
А я і досі не звернувсь до Бога.
Бажання жить завжди якесь бліде,
Як і учора, так воно й понині.
Бо доки розуміння не прийде,
Продовжу гойдатись на цій драбині...
Date 25/08/2013