Петро Чегорка - щирий захисник природи.
Всі вибалки йому знайомі і прилеглі води,
В дитинстві все оббігав босими ногами.
Пізніше вже вивчав довкілля з школярами:
І флору й фауну пізнали досконало –
Не раз біля багаття комарів погодували,
Зорю рожеву рано-вранці зустрічали…
Надвечір – сонечко за обрій проводжали…
Почули щебетання солов'я і тріскотню сороки,
І як зозуля, на прохання, набавляє роки,
Як жайворонок в небесах співає
І як кулик своє болото вихваляє…
Знайомий запах лісу й аромати степу,
І неба височінь, і глибина ріки -
Про все розповіда з любов'ю і дотепно
В журналі «Свята справа» довгії роки.
Природа наша матінка - барвиста та цікава,
І берегти її – святая наша справа!
Петро ще в юності цей шлях розгледіти зумів
І щиро віриться – ніколи не жалів.
Здоров'я Вам і творчої наснаги!
Нехай любов до Краю серце зігріває,
Багаття юності завжди в душі палає,
А та зозуля - не змовкає…