http://www.stihi.ru/2013/08/19/6173
Не волнуйся, мой милый, печальной не буду.
Пусть плакучие ивы льют слёзы над прудом.
Кучерявятся тучки вверху надо мною,
Клён на солнышке кроной горит золотою.
Всё во мне – так расцвечена осень на диво! -
След впечатан в душе облачков белогривых,
Слёзы ив, ароматы ветров - всё люблю я,
Золотистого клёна пьянят поцелуи.
Прочь мечты... Вспоминать о тебе и не надо б...
Да увидеться снова была бы я рада!
Что лукавить? Вдруг в мыслях, опять замечаю,
Я тебя на дороге за рощей встречаю.
Поменяла намеренья осень, быть может,
Чтоб тобой мои грёзы уже не тревожить?
Чтоб, помеченной шалом осенних зениц,
Перед властною нежностью пала я ниц...
Оригинал
Не хвилюйся, мій любий, не буду сумною –
Кучерявляться хмари вгорі наді мною,
Клен величний на сонці горить золотаво,
І плакучі вербички ллють сльози над ставом.
Все в мені – різноколірний осені зшиток!
У душі – білогривих хмаринок відбиток,
Сльози верб, аромати вітрів у дарунок,
Золотавого клена п,янкий поцілунок.
Хоч на гамуз я мрії постійно толочу,
Та побачитись знову з тобою так хочу!
Що лукавити? Враз у думках помічаю,
Як тебе на гостинці за гаєм стрічаю.
Може, в замислах осені намір змінити
І тобою думки мої не полонити?
Бо, поміченій шалом осінніх зіниць,
Перед владною ніжністю падати ниць...
Иллюстрация из Интернета.