Папороть – квітка.
Як тільки у мрії порину
Наче тіло душа покидає,
В нарцисову лину долину
І в гори мене повертає.
У гори: Карпатські, Уральські, Алтайські
В русло двох річок - Абакана,
Де хмари спочити лягають
Де душевна лікується рана.
Чар - зілля в тих горах шукаю
Щось беру собі на замітку,
Місяць – молодик по небі гуляє
Знаходжу я папороть – квітку.
На неї дивитись не можна
Бо може враз осліпити,
Треба дивитись на зорі
І тихенько щось попросити.
Для себе нічого не прошу
Попрошу лиш за родину,
Щоб довго в здоровї прожили
І в радості кожну годину.
Сама упаду на коліна
У полі тім , серед тих луків,
У Бога щиро попрошу,
Щоб дарував мені внуків.
Щоб над горами і лісами
Понад садочком , перелазом,
Колись у мріях політали
Удвох, з онучкою ми разом…
3.02.12