Светлой памяти монахини Киевского Введенского
и Флоровского монастырей
м. Капитолины (в миру Потапчук К. А.)
***
Сестри милі! Що вам сталось, себе що заклали,
У тоскноті та молитві за життя пропали?..
Поховали ви дівочисть, та й буття наснаги,
Ніби змерли опріч болі, кривди та зневаги!
Та чого ж вас, мої любі, вранці не приспали,
На мерців черниць довічно наживо сказали!
Щоб у день не бачить світу - тії нам Моргани,
Бо скажений з глузду з'їхав за нестерпні рани.
Боже правий! Чи ти дійсний? - Бо сумління гложе,
Як то сталось, - світ цей грішний, де життя знеможе!
Спить, пречистії, в могилі, - Неосяжне — з вами,
Та обняти теє, милі, Бог не дасть руками!
Як не дав вам кращей долі, - скривдив, що дитину,
Мов звернув ту світ-дорогу до глухого тину...
13.08.2013 Киев