У зими на весіллі.
Ковдрою білою стелиться,
За полем, за лісом, за гаєм,
В танці кружляє метелиця,
Сніг в кучугури лягає.
В шикарному убранстві дерева,
В фату убралося гілля,
Нареченою стала береза,
Запрошує всіх на весілля.
А клен - то її наречений,
Ворони убрались у фраки,
Вітер виграє у цимбали,
Оркестром керують смереки.
Сріблом виблискує в полі,
Зима - тепер їхня мати,
Вінчальні батьки , то - тополі,
Будуть клена й березу вінчати.
На весілля і сад нарядився,
Тамадою там був Сніговій,
На вишню ялівець задивився,
Діброва - зала врочистих подій.
Сніг довго кружлятиме в танці,
То поринатиме в сни,
Клен з березою сплелися за руки,
І так будуть вдвох до весни.
Своїм життям живе природа,
Так мудро – казкова і баста,
У кожної пори є мода,
Зелена, біла і срібляста.
А ми лиш часточка її,
Весна і літо, осінь, зима,
І навіть в стужі сніговій,
Нам душу радує вона.
автор: Н.П.Рубан.