Перевод стихотворения Шона Маклеха,
страница автора:
http://www.stihi.ru/avtor/patrik7
«В поселок,
Где пахнет рыбой, пришел
Из летнего леса".
(Йоса Бусон)
Открыл я дверь древесной песне лета,
впустил багряный ливень на порог -
в обитель сумерек, что мифами согрета,
в жилище-келию. Молитвами дорог
причины, следствия в ладонях Время копит,
само сверяется по стареньким часам
с кукушкой, той, что будит и торопит.
И повернуло вспять по будней небесам –
в течении сансар не задержалось.
И завело нас в космоса покой,
убогого «сегодня» не осталось -
мышей, газет, а лишь исконный строй:
Плоды и бронзу, молоко и мёд,
преподносили Солнцу и воде,
там право жить не доставалось без побед,
там зелье даровало силу и полёт,
там слово – таинство, там неподдельный свет.
Оригинал "Пiсня старого годинника"
http://www.stihi.ru/2013/07/08/5415
«У селище,
Де пахне рибою, прийшов
З літнього лісу.»
(Йоса Бусон)
Я двері відчинив дощавій пісні літа,
Пустив червневу зливу на поріг
У хату сутінок, що міфами зігріта,
У хату-келію. Молитвами доріг
Причини й наслідки зібрав в долоню Час.
Його мірилом був старий годинник
Отой зозулястий, отой, що будить нас.
Та в сірих буднях, у сансарах плинних
Не зупинився він – пішов назад.
З потворного «сьогодні», де газети й миші
Він нас завів у предковічний лад:
Епоху справжнього, де в космічній тиші
Плоди і бронзу, молоко і мед,
Приносили в офіру Сонцю і воді,
Де право жити здобувалось в боротьбі,
Де зілля дарувало силу і політ,
Де слово – таїнство, де непідробний світ.