О, рідне слово, що без тебе я?
Для мене ти - уся моя земля.
Ти ніжно і ласкаво так лунаєш!
В душі моїй всі струни зачіпаєш...
Були часи, тебе мужицьким звали,
Бо красу твою не бачили, не знали.
В далекому минулому все те -
Слово моє рідне тепер цвіте.
Нині словом цим я думаю і мрію,-
Безмежно й щиро я цьому радію,
Бо рідне слово - то найбільший скарб,
Без нього не людина - просто раб.
Не може людина без рідного слова -
То все одно, що з зерня полова.
А жити в світі без рідної мови -
Закованим бути навіки в окови.