Пробач, що не змогла тебе втримати,
Прости, за те що не змогла уберегти.
Небо віщувало непогоду,
А в голові все ти і ти.
Коли дощі розвіють всі страждання,
А ріки віднесуть їх в нікуди.
Я забуду ті надії
І всю печаль, що є в мені.
Я не скажу, що все забула,
Я просто вигукну: «Пусти!»
Я не забуду те, що було.
І не триматиму в собі.
Я просто вирву їх із серця -
І віддам усі тобі.