Голосieво. Зима

Петр Коваль
Сидиш? А я  на волі. Спокій,
Дерева голі, сніг глибокий,
М'які розмиті кольори,
А сонце збоку, не згори,

Без нінайменшого зазнайства
Поміж дерев доріжки стелить.
Ну, що, не заздрісно? Зізнайся.
Це не краса, а справжня велич.

Я це зробив. Даремно дзвонів
Передзвону чекав,- мовчали,
Хоча не був таким зухвалим,

Всевишнього більш не неволив
На віру в мене. Сам же в ноги,
Якщо й впаду, то не до нього.
24.02.2013