Коли приходить розуміння,
Що «все – лиш суєта-суєт»,
Яка вросла своїм корінням
У нашого життя сюжет
Занадто глибоко і міцно,
То, може статися, запізно,
А хочеться, у фа-мажор пасаж
Утнути.
Не закладеш крутий віраж,
Коли зашорений, закутий,
І на ногах пудові пута,
Коли відома вже, по-суті,
Лопата та, що твій гараж
Останній побудує в ґрунті.
Та краще все ж у віражі
Промчати по світів межі
На швидкості, що вітражів
Подій і їхніх задніх планів
Калейдоскоп,
Перевела б, чи то в осанну,
Чи в небуття крізь ряд синкоп.
31.05.2013