Удар. І знов удар.
Настала тиша.
То деревину хтось рубав.
Що ж робить він! Ой лише!
Руки стиснула до болю:
"Що ж він робить лише?"
Серце мовить: "Не рубай тополю!"
Удар...І знову тиша.
І ось лежить тополя...
Молода ще деревина.
Байдужі всі до мого болю:
Деверо - це не людина.
Та що та деревина?
А стає на серці млосно...
Тополя - то землі дитина.
У світі все не просто...