Крик серця

 

Самотність - штука не проста,
Хоча, я якось виживаю.
Мене лиш музика спасає,
Яка в навушниках лунає.

Це крик душі, це сповідь світла.
Я загубилась, я - осліпла.
Самотній світ, самотнє місто.
Душа не витримала змісту.

Це щира сповідь, я вважаю,
Бо я не хочу йди до раю!!!
Без тебе землю покидаю.
Іду до воронів у зграю.

В них крила чорні, щирі очі,
Мов сльози молоді, дівочі.
Літають гордо, сумно й тихо.
Можливо, і приносять лихо.

Та я не мрію, не гадаю.
Без тебе я вже погибаю!
Не можу бути в двох стінах,
Коли літаєш в двох світах.

У двох світах - в раю і в пеклі.
Ось це два ворога запеклі.
І я одна на роздоріжжі
Гірському, хитрому підніжжі.

Я йду до тебе, чуєш, любий!
Ця сповідь йде вже до кінця.
Лише надіюсь, що полюбиш,
Бо без кохання я не я!!!