Ти зміг побачити мене лиш раз.
Та я тебе вже знаю вічність.
Відлуння снів співа мені романс
Про твою силу, душу й ніжність.
Мої видіння сповнені тривоги,
Хоч кожен раз підносять до небес.
В твоїх очах шукатиму дороги,
Та, чи знайдеться в тропах тих прогрес?
Я знаю, слів багато не буває.
Але чому тоді я, як німа?
Лиш присмак смутку в жилах закіпає,
А по щоці біжить сльоза...