навеяно морем

Анна Скороварова
жизнь отмеряют
стрелки часов .
чаша у ног .
в чаше земная
плещется кровь.
в пену сбиваясь
у кромки неровной,
боли внимая
и радости томной,
манит к себе
заплутавшую плоть.