Павутинка

               
        Павутинка.

Летіла  так  легесенько  і  плавно
З неї  здував  пилинки  вітер,
Він  ніс її  закохано  й  забавно
Павутинку  бабиного  літа.

Й  такі  були  щасливі  разом
Він  так  кружляв  із  нею  в  танці,
Всю  ніч  кохав  за  перелазом
А  потім  стих, пропав у  ранці.

Поклав  її  безсилу  на  тополю
Там  буде  її  листя  захищати,
А  сам  пішов  гуляти  знов  по-полю
Вже  іншу  павутинку  зустрічати!

Автор   Рубан  Н.П.