Ліс - то легені природи
І вам признатися мушу,
Я вірю, я знаю точно,
Що ліс живу має душу.
Все в лісі бурлить і дзюркоче,
На світанку виспівує пташка,
Як караван по пустелі пісочній,
Ладунки тягне мурашка.
Навіть вітер проживає у лісі,
Нагулявшись, спочиває на кручі,
Розпустили свої довгі коси
Й заквітчалися верби плакучі.
Дятел бубнить на ялині,
Сорока в весь голос скрегоче,
Лелека осів на ліщині,
Гніздо збудувати вже хоче.
Немає у лісі границі,
Взялися за руки дубочки,
Під ними малина й суниці,
Маслюки, сироїжки, грибочки.
Ожини під ноги лягають,
Простягнулись під берези тоненькі,
Рижі лисички палають,
Танцюють під лісом опеньки.
І в будні і в кожну неділю,
До лісу щоразу приходжу,
Милуюсь, любуюсь, радію,
На красу надивитись не можу.
Немає ніде кращої вроди,
Вдихаю настойку смоли,
Ліс - то легені природи,
Краса неземна у сосни.
автор Н.П.Рубан.