Очі мого сина.
Назбираю зілля, насушу ромашки
І тріпоче листям на вітру осина,
Гарні очі в зорьки, сині у волошки,
Найгарніші очі, то у мого сина.
Теплі дні у літа і магічні ночі,
Усмішка чудова, волошкові очі,
Дякую я Богу. за все, що просила,
Золотії руки , то у мого сина.
Всі кохання разом, то не та є сила,
Без лукавства й зради, то любов до сина,
Усі зірки в небі і всі теплі ночі,
Найтепліші в світі, мого сина очі.
Тепло нас огортає і весни і літа,
Тепло нам дарують всі частини світу,
Всі тепла жадають, я тепла просила,
Найтепліше серце, то у мого сина.
На душі так гарно, наче сяє глянцем,
Золотий колодязь, золоте відерце,
Щоб було довіку, Бога я просила,
Золоте і чуйне, серце мого сина.
Усі квіти світу я складу в букети,
Буду рифмувати вірші у куплети,
Дивляться на мене всіх квітів красиво,
Найдорожчі очі, очі мого сина.
Чую голос скрипки і сопілки спів
І голос бандури усіх кобзарів,
Завжди у душі звучатиме щасливо,
Кращий від музик всіх, голос мого сина.
Всі барви веселки і всі барви літа,
Виплекано сонечком, сонечком зігріто,
Синє, синє небо, поля ромашкові,
То моєго сина , очі волошкові.
Автор: Н.П. Рубан.