Під колискову електрички,
Поринувши в блаженний сон,
Знов чую птичу перекличку
І шепіт вітру серед крон.
Сосновий ліс, високе небо,
Сплетіння просік і стежин.
Бреду ледь осторонь від тебе,
Повітрям дихаю хмільним.
Приємно йти, збирать суниці,
Ногами толочить росу,
А крізь розширені зіниці
Вбирать навколишню красу.
І без зусиль, самі – собою,
Не знать чому, зринають вірші
Про ліс, яким мені з тобою,
Напевно, не бродить вже більше.