Отож про хороше,- воно таки є,
І гріє, як сонце, що ранком встає,
Воно непомітне, бо надто вже звичне,
Вітання сусідів завжди доброзичне,
Притримані двері, подяка за те,
Відмова змагатись за місце пусте,
Чи навіть і звільнене ввічливо місце,
Якщо не бажають, у душу не лізти,
Не злитись, якщо щось не так, як хотів,
В думках від поганих відмовитись слів,
Крім того, що їх не вживати у мові,
І вірити в те, що життя - це чудово,
Комусь співчувати, за когось радіти,
А ще - на півслові замовкнути вміти.