нарешті, кидаєш всі справи, непотріб весь, мотлох,
і їдеш до моря, щоб жадібно й спрагло
пити вино і пiрнати в прибої.
зрештою, вдосталь награвшись, наївшись мінору,
відпускаєш на волю, все те, що боліло, що гріло,
що текло алкоголем, мовчазним твоїм горлом.
сховавшись, вiд всiх, між скель і акацій, між пеклом і раєм,
ти сам собі Каїн i сам собі Авель.
у цьому медовому, дикому краї,
де щастя, на кожному кроці, на тебе чекає.