Вже сутінки лягають на поля,
На переліски, на міста і села.
Пухким туманом дихає земля,
Немов би білу постіль стелить.
Темніє, вже проснулись ліхтарі,
Червоні стоп-сигнали, жовті фари.
Ще неба світломузика вгорі
Не розігралась, сили не набрала.
Вже швидко Київ, а думки ще там -
На зустрічі із друзями шкільними.
В вухах дзвенить різноголосий гам,
Перед очима спогадів картини.
На пів століття повернули час.
Із іскрами в очах ці літні люди
Про вчителів, про перший клас,
А не про те ,що є, чи далі буде,
Весь вечір під дощем наперебій
Вели розмови, піднімали тости:
Той те утнув, а інший був такий;
У п’ятому… А я кажу, що шостий;
Гуртом задачу розв’язали на пеньку,
Коли чкурнули у вікно з уроків;
Сів на портфель з гори і в рівчаку,
А там струмок, і зошити всі мокрі;
Зсипали жолуді в мішки із картузів,
А довгоносиків на буряках – у пляшку;
Хто з ким дружив, хто з ким і де сидів.
Все, що згадали, полічити важко.
Не все, не всім розповісти зумів,
Не все почув, так мало було часу,
Хтось заважав, сам не знаходив слів.
Приємних вражень необ’ємна маса.
02-03.09.2012