А йому, напевне, теж бОляче…
Від мовчанок болить душа…
Може, ти не чекала б ночі?
Не давала би відкошА?
Може, треба нарешті лагідно
Пригорнути в рожевій млі?
Шал створити вогненно-ягідний
Не ефірний, а на землі?
Бо тобою він був приручений,
Пив кохання із рук твоїх…
Бо були ви небом заручені.
Так чекає він слів твоїх…