Ти просто йшов і розтоптав мурашку.
В таке нікому з нас повірити не важко.
Титан ступав і з часу стер людину,
Конкретну, все ще є, ще плине.
А ненароком хтось зітре все людство
І не відчує. Це для нас паскудство.
Та ми, для нього менше ніж мурашки.
Ми мошка, що поганить чаю чашку.
Річ в тому - він його доп'є?
Чи і над ним самим ще вищі є?
Як донести в незвідані висоти,
Що ми живі, що ми не просто проти,
Що нашого життя ціна не менша?
Що з того, що у ланцюзі не перші?
01.07.2012р