І радісні й сумні, - всі миті неповторні,
На що безжально їх стирають часу жорна?
Що в пам'яті залишиться? Якщо це щастя,
До нього подумки вернутись вдасться?
Якщо це біль, відчуємо ми втрату,
Коли вже станемо про нього забувати?
Якщо – краса, їй з іншою не зрадимо?
А раптом сумнів? Віднайти пораду ми
Зуміємо - в собі, чи в комусь?
Чи, може, щось підкаже підсвідомість?
Мовчить. Німа? Чи впала в кому?
Таки проснулась: «Справа в тому,
Що ці розмови не пусті, та зайві.
В собі ті миті бережи, як скарби.
Ще будуть смуток, радість, біль, відрада.
І жити ними, - це ніяк не зрада.
Вони – твої, і розбиратись з ними
Кому, як не тобі, в реальному режимі».
18-25.01.2013