Крізь хмари місяць з-за берези,
І вітер, дещо нетверезий,
А тут ще й дощ холодний літом…
Стомився бути непідзвітним,
Але приємна навіть втомність,
Коли не мучить невідомість.
Ти спиш, чи нічого сказати?
А місяць із-за хмар патлатих
Таку єхидну корчить рожу.
Він думає, що я не зможу
Про нього тут не написати.
Не знає він, дивакуватий,
Що мова зовсім не про нього.
Нехай не знає, що нам з того?
22.07.2013