Чи не вперше за багато років
Звичного життя і суєти
Зовсім зник кудись безслідно спокій
З ним – бажання знов його знайти.
І даремно намагався розум,
Що волав – не маєш жодних прав,
Протиставить повсякденну прозу
Нерозумно буйним почуттям.
Я давно вже зовсім встиг збезсиліть
Сам з собою в марній боротьбі
І готовий здатися на милість,
Чи на суд, який вершить тобі.