Я розповім тобі про вірш,
Що випадково втратив назву.
Ціна йому, напевно, гріш
І тим не менш, він – біля вази.
Букет віддав свої обійми,
Є наче тайна поміж ними.
Та ось з вікна повіяв вітер –
І стало видно розчерк літер.
І зрозуміло: цей романтик
Забув тому окраси бантик,
Що й сам не знав, котру кохав!
Його до збірочки додав.