Перевод с украинского:
http://www.stihi.ru/2013/07/10/7409
Бабуся Параска, дедуля Степан, –
В своём огороде вас и закопали…
Ох, участь жестокая: оголодали…
И внуков дождаться была не судьба…
Бабуля-красавица, дед-отчаюга,
Не пулей убиты, не вражьею силой…
От голода умерли…скинуты с круга…
Позорно, без почестей похоронили…
И в мире жестоком, что высмеял боли,
Кричу вам:– вы слышите в вашем чертоге?
Коль вам не судилось узнать вкуса воли,
То пусть бы уж пухом…земля при дороге..?!
То ль дождик слепой, то ль зимой – завируха, -
Вопрос жжёт меня в каждодневном моленье:
«То ль с нимбами вы? И свята ль сила духа?
А гвозди в сердцах – только вымысла тленье?»
Вам званье дано – жертвы вы геноцида* –
Замолит ли грех свой судьбина как рана...
Мне должно молиться за тех, кто бесстыдно
Украл бабу Пашу и деда Степана...
Оригинал:
Бабусю Параско, дідусю Степане, -
В городі закопані ви біля хати...
Недоля вчинила над вами погане -
Не дала онуків рідненьких діждати...
О, бабцю-красуне, дідусь-відчайдухо, -
Не куля вас вбила, не вража навала...
Померли тоді, як була голодуха,...
Без почту, неправедно вас поховали !
В захланному світі, притлумивши болі,
Кричу вам - чи чуєте в вашім чертозі?
Як вам не судилось діждатися волі,
То хай би вже пухом ...земля при дорозі ?!...
Чи дощ накрапа, чи надворі хуртеча, -
Наскрізне питання в щоденній молитві:
"Чи з німбами ви? Чи свята ваша втеча?
Чи цвяхи в серцях - то уяви злий витвір?"
Ви жертвами зветесь тепер геноциду -
Вимолює гріх свій недоля обманна...
Я ж - маю молитись й за тих, хто без стиду,
Вкрав бабцю Параску та діда Степана...
* аватар - в Музее жертв геноцида...