Було дитинство нею все наповнене,
Коли у пору дозрівання, втомлений,
Я в катілок, до ременя прив’язаний,
Збирати що не рік був зобов’язаний.
Та кожним подихом, клітиной тіла кожною
На повний голос й досі я обожнюю
Під сонцем старобільщини народжену
Золотоквіту запашну смородину.
---