Стосовно сонця... дуже вже пече...,
Що червоніє навіть синє небо...
Не те, щоб у тобі була потреба,
Та все ж ридати легше... у плече...
Якщо про літо... стрімко проліта...
Устигнути б дістатися до моря...
Та все ж, нема страшніше того горя,
Ніж недосяжна ціль... або мета...
Коли про біль...,- то він уже минув...
Нагадує про себе... рідко... дуже...
Та й взяти що із тих, кому байдуже..,
Хто, не читаючи, перегорнув?!
... А щодо щастя... майже поряд спить..,
Приховуючи власне існування...
То чим самотність краща за кохання? -
Не бреше...
Не тривожить...
Не болить..!