Червень у мiстi

   
Така червневість – рання-рання,
Весняна днина – швидкоплинна…
Тож не шукаємо причини
Такого дійства – все згоряє…
Йде літо… Наче бедуїни
Гуртом під спекою крокують!
Під сонцем – днюють та ночують
За обрій тягнуться невпинно…
За обрій! Що ж фата-моргана
І цього літа нас оманить?!
Оптично – зору притаманно
Хоч помилятись, але марить:
Піски – вода – водою – море!
Одна ж та самая картина:
Малярство в небі синім лине
Обманює нас всіх – на горе!
Доволі, досить! Я про спеку…
Урбаністичнії пейзажі:
Залізо, скло, бетон покажуть
Химерність хмарочосів… Грекам
Що тихо спочивають – скресли –
На берегах егейських рідних
Таке й не снилось, навіть, блідне
Та вицвітає дол  небесний!!!
Так ми червніємо у місті…
Про липень – лячно і гадати!
Одна надія – нам страждати ж
До осені – не років триста…