***

Александра Салюк
Колись я мріяла про тебе дуже силно,
Хоча я знала, що не будемо ми разом,
Вночі у пристрастях літала вілно,
Якимось дивним ніч була наповнена екстазом!

Я мріяла торкнутися рукою,
Долонею провести по волоссю,
Я разом бути мріяла з тобою,
А може й добре, що не відбулося...

Тепер прийшов ти лагідний і сильний,
Твої обійми геть зачарували,
Сказав мені, що ти тепер вже вільний,
А ось мене тепер уже забрали.

Та й не були б ми разом, зрозуміло,
Вмовляю я себе забути! Чи віддатись...
Але чомусь так силно закортіло,
Що я й не знаю як тепер справлятись...

Цілунок твій приємний і колючий...
А дотики твої... я вся зомліла...
І погляд твій бажанням весь палючий...
Аби ж ти знав як я тебе воліла...

І знову ніч, і думи всі про тебе,
Але я знаю, що потрібно зупинитись,
Вмовляю, змушую себе я,
Але так хочеться у тобі розчинитись...

Мабуть, не будем бачитись з тобою,
Забуду мрії я свої дівочі,
Я не готова до цього двобою,
І плакати не буду я щоночі!

Я знаю, що мене ти не кохаєш,
Та й не казав мені цього ти, Слава Богу!
Тоді ж навіщо у минуле ти вертаєш?
Давай забудемо туди с тобой дорогу!