Ганна Осадко.
ТОПИНАМБУР.
Глеб Ходорковский(перевод)
Когда я была малышкой у нас была (своя) дача,
Где рядом со всевозможными общеизвестными
Картофелями и капустами
Рос высоким зелёным забором топинамбур.
Я тащилась от такого названия,
От (его) загадочного иноземного звучания,
И длинного, как жвачка во рту,
Звука "а-а-а-а" посреди слова.
Я любила употреблять его (в смысле - слово) в быту,
К радости сопливых свидетелей:
- Фу, снова топинамбур на ужин!
- Ого, а что это такое?!
- Да так... лигумины такие... импорти...
А ещё на даче у нас жили нутрии,
Недолго жили (всего) несколько месяцев
И я их кормила гибкими стеблями топинамбура.
У нутрий были острые оранжевые зубы
И длинный звук "у-у-у-у" в начале слова.
Я любила смотреть как они ели топинамбур,
Пока не узнала случайно,
Что изменится эта цепочка съедобная вскоре
И через неделю мы (сами) будем есть нутрий...
"Это несправедливо - подумала я -,
У них только-(только) нАчало всё налаживаться,
У нутрий и топинамбура -
И вдруг такая засада..."
И тогда я однажды ночью тайком отворила клетку
И все нутрии с длинным "у-у-у-у" в (самом) начале слова
Дунули в неизвестном направлении.
Мне за это досталось
И с рёвом я голосила -
Сначала длинное "а-а-а-а",
Потом длинное "у-у-у-у",
И ощущала себя нутриевой
и даже немного топинамбуровой - мессией.
У меня топинамбур почему-то всегда нелепо ассоциируется с тамбур-мажором...
По звуку, наверно...
* * *
топiнамбур
Ганна Осадко
Коли я була малою, у нас була дача,
Де поряд з усілякими загальновідомими
Картоплями і капустами
Високим зеленим парканом ріс топінамбур.
Я тащилася від цієї назви,
Від її іноземного звучання,
Загадковості
та довгого, як жуйка у роті,
Звуку «а-а-а-а» усередині слова.
Любила вживати його ( в сенсі – слово) у побуті,
При вдячних шмаркатих свідках:
- Фу, знову топінамбур на вечерю!
- Ого, а шо то таке?!
- Та так... лігуміни такі...імпорті...
А ще в нас на дачі жили нутрії,
Недовго жили, кілька місяців,
І я годувала їх гінким топінамбуровим бадиллям.
У нутрій були гострі помаранчеві зуби
І довгий звук «у-у-у-у» на початку слова.
Я любила дивитися,
Як нутрії їдять топінамбур,
Аж доки не дізналася випадково,
Що незадовго цей харчовий ланцюжок зміниться,
І уже за тиждень ми будемо їсти нутрій...
«Це несправедливо, - подумала я, -
У них все тільки почало налагоджуватися,
у нутрій і топінамбура,
а тут раптом така халепа...»
Тому однієї ночі я потайки відчинила клітку –
І всі нутрії з довгим звуком «у-у-у-у» на початку слова
Здиміли у невідомому напрямку.
Мені потім влетіло,
І я ревіла голосно –
Спочатку довге «а-а-а-а»,
а тоді довге «у-у-у-у»,
та почувалась нутрієвою
і навіть трохи топінамбуровою месією.
© Copyright: Ганна Осадко, 2013
Свидетельство о публикации №113061307789