Учителька юна, на дівчинку схожа,
Колегам своїм говорила не раз:
-Хіба педагог я? Ще й досі не можу
Спокійно і двері відкрити у клас.
Збиваюсь на слові і все червонію,
І кожен урок – мов екзамен який.
Сьогодні відмінницю нашу Надію
Забула як звати, мовчу хоч убий,
А вже ж не дівчатко якесь я зелене –
Диплом про освіту. Бажання. Знання.
Та, мабуть, не буде учительки з мене,
Хвилююсь до класу і в класі щодня.
Галина Петрівна, даремні вагання,
Не вчитель, хто входить спокійно у клас.
Проносьте крізь ціле життя хвилювання,
І буде чудовий учитель із вас..
Іван САВИЧ