Так любо, хороше душі,
Бо дощ, що так його чекали,
Все цяпотить собі помалу,
І пишуться чомусь вірші.
Все поливає навкруги:
Дерева, висохлу травицю,
Пускає в небо блискавицю,
Лискоче виспраглі луги.
У лісі трохи поблудив,
Напитись дав води суничкам,
Озерцям і маленьким річкам,
Усім цей дощик догодив.
Картинка з інтернету