Роза зів’яла,
І кава холодна.
Ніхто не чекає
Щовечора вдома.
Ніхто не покличе
В кафе на вечерю.
Все пусто неначе,
Неначе в пустелі.
Сиджу я одна,
Чогось все чекаю:
Чи може то щастя,
Чи може то раю.
Та він не прийде,
Бо мені ще зарано.
А щастя мине,
Його не впізнаю.
Не доля моя –
Щасливою бути,
А доля моя –
Тебе не забути.
Зів’ялу троянду,
Що ти дарував,
І каву холодну,
Що недопивав.
Троянда зів’яла,
І кава холодна.
Не будуть чекати
Щовечора вдома.