Скоро весна, така ніжна, чарівна і добра,
Заграють гормони, на вулиці все зацвіте.
Прощаємось з лютим, що був іще тільки учора,
А замість нього кохання до мене прийде.
Воно прийде тихо, що ледве почути той шепіт,
Що розповість нам про те неземне почуття.
Воно піднесе нас у синє безхмарнеє небо,
А я же у ньому полину в страшне небуття.
Зберуся з думками, а серце мовчати примушу,
Візьму себе в руки, гормонам скажу «Прощавай!»
Кохання - то зайве, його я більше не хочу,
Його не буває, забудь все, прокинься, вставай!