Ганна Осадко.
* * *
(предзимнее)
Глеб Ходорковский(перевод)
Поздняя осень прогоркла - последняя зА день цыгарка,
Острый запах сопревшей листвы
и твоего тела,
Домерзают, как Васильки, извращенцы в парках,
А те, что могли отлететь - уже в октябре отлетели.
ЖЕКи сжигают листья, а цыгели*) - псов на мыло,
Время придёт - и меня кремируют,как нЕкогда Рим Нерона,
Я тело тебе завещаю, что тебя неумело любило...
В коробочке. Как удобрение для вазона.
Завтра снегА падут, самолёты, курс гривны, небесная кара,
Мои дети родЯтся,жизнь проживут и тоже уйдут т у д а...
Двери привычно откроет зима любовницей старой,
Последней любовью, что уже не кончится никогда.
*)Цыгель - собаколов.
* * *
Ганна Осадко.
* * *
Пізня осінь прогіркла – остання за день цигарка,
Гострий запах зіпрілого листя і твого тіла,
Домерзають, неначе Васильки, збоченці в парках,
Ті, хто мали летіти, – ще в жовтні усі відлетіли.
ЖЕКи спалюють листя, а цигелі псів – на мило,
Час мине – і кремують мене, наче Рим Нерона,
Заповім тобі тіло, що невміло тебе любило –
Того разу в пуделку. Як добриво для вазона.
Завтра впадуть сніги, літаки, курси гривні, планка,
Мої діти народяться, вмруть і підуть до школи.
Звично двері відчинить зима, як стара коханка,
Як остання любов, що не скінчиться вже ніколи.
2006
© Copyright: Ганна Осадко, 2010
Свидетельство о публикации №110102805060