***

Наталья Сытник
Прилечу я, примчусь по доріжці,
Що від місяця в воду лягла.
Позови, погукай, моя ніжність,
І чекай, як колись, край села.

Я пізнаю легку твою постать
Крізь роки, що пройшли навмання.
Зірка вранішня, ясний мій вогник,
Що світив і вночі й серед дня.

Доля нас розлучила з тобою,
В різні сторони розвела.
Половина життя за водою,
Що без тебе, у смутку спливла...