У Шевченка я вчусь віршуванню.
І старання дарма не минає:
Вірші стали дзвінкіші, чим ранні,
Прикрих схиб в них, здається, немає.
Та, одначе, я визнати мушу:
Все ж, вони від Шевченкових гірші,
Бо не вкласти Тарасову душу
У свої зовні вдалії вірші.
---